- здичавілий
- —————————————————————————————здича́вілийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
здичавілий
Смотреть что такое "здичавілий" в других словарях:
здичавілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти. 2) у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур яном (про сад, поле і т. ін.). 3) у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства … Український тлумачний словник
здичавілість — лості, ж. Стан за знач. здичавілий 2), 3) … Український тлумачний словник
здичавіло — Присл. до здичавілий 2), 3) … Український тлумачний словник
здичілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичіти. 2) у знач. прикм., перен. Те саме, що здичавілий 3). || Який виражає здичіння. 3) у знач. прикм., перен. Дикий, скажений … Український тлумачний словник
глухий — I 1) (про голос, звуки який нечітко чується), приглушений; приглухлий, глухуватий (про голос який звучить не досить дзвінко); здавлений, здушений, придавлений, придушений, задавлений (про голос, ридання тощо); утробний, нутряний (про голос який… … Словник синонімів української мови
дикий — I (про тварин, які живуть на волі), неприручений; здичавілий, здичілий (про свійських тварин) Пор. бездомний II ▶ див. відлюдкуватий, глухий I, 3), дикорослий, неймовірний I … Словник синонімів української мови
здичавлений — а, е. Те саме, що здичавілий … Український тлумачний словник
мустанг — а, ч. Здичавілий кінь, що його завезли європейці в 16 ст. до Північної Америки … Український тлумачний словник
приблудний — а, е, розм. 1) Який випадково опинився де небудь, пристав до когось. || Який прибув звідки небудь; немісцевий, чужий. || Який не має постійного місця проживання. || Який прибився до чужого стада, двору, дому і т. ін. (про тварину). || Здичавілий … Український тлумачний словник
мустанґ — танґа, ч. Пр. Здичавілий кінь … Словник лемківскої говірки
